Направим джерела світла на екран пучок світла. Екран буде висвітлений, але між джерелом і екраном ми щось побачимо. Якщо ж між джерелом і екраном помістити аркуш паперу, він буде видно. Відбувається це оскільки випромінювання, досягнувши поверхні листка, відбивається, змінює свою напрям й потрапляє в очі. Весь пучок світла стає видимим, якщо запилити повітря між екраном і джерелом світла. І тут порошини відбивають світ і направляють їх у очі спостерігача.
Закон відображення світла:
Промені падаючий і відбитий лежать у площині з перпендикуляром до що відбиває поверхні,восставленним у точці падіння променя.
Нехай пряма MN – поверхню дзеркала, АТ – падаючий і ВВ – відбитий промені, ОС – перпендикуляр до дзеркала у точці падіння променя.
Кут, освічений падаючим променем АТ і перпендикуляром ОС (>тюею кутАОС), називають кутом падіння.Обозначают його буквою («альфа»). Кут, освічений відбитим променем ВВ й самі перпендикуляром ОС (тобто. кутСОВ), називають кутом відображення, його позначають буквою >(«бета»).
Передвигая джерело світла краєм диска, ми змінюємо кут падіння променя. Повторимо досвід, але тепер щоразу відзначати кут падіння і відповідні йому кут відображення.
Спостереження й вимірювання показують, що з всіх значеннях кута падіння зберігається рівність останнім і кутом відображення.
Отже, другий закон відображення світла говорить: кут відображення дорівнює розі падіння.
Комментариев нет:
Отправить комментарий